попрохати

-а́ю, -а́єш, док.

1) перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого-небудь із проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. || тільки з інфін. Запропонувати, звеліти кому-небудь зробити, виконати щось. Попрохати благословення. Попрохати пробачення.

2) неперех., за кого. Поклопотатися за кого-небудь.

3) перех. Запросити кого-небудь до себе в гості. Попрохати до столу.